14 жовтня 2019 р., понеділок
 
 
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
Новини Статті Соціоніка Крамниця Мотиватори Мольфар Українська традиція

Дружин із коротким волоссям чоловіки не пускали додому

Share/Bookmark
100 років тому з’явилася жіноча зачіска “каре”.

Єва Лавальєр (Євгенія Марія Паскалін Феноліо)
Єва Лавальєр (Євгенія Марія Паскалін Феноліо)
”Мені потрібна стрижка, яка мене робила б молодшою”, — заявила своєму перукареві Антуану де Парі 1909-го року французька акторка Єва Лавальєр. У свої 43 вона мала грати молоду жінку.

Майстер узяв й обрізав її довге волосся. Цю коротку стрижку — копію зачіски улюбленої героїні перукаря Жанни Д’Арк — невдовзі назвуть ”боб” або ”каре”. Із театральних підмостків вона перекочувала на вулиці Парижа, а згодом й інших міст. ”Усе, що вражає парижанок на театральній сцені, вони вмить переносять в реальне життя”, — дивувався французький художник Леон Бакст.

Є й інша версія про появу моди на короткі зачіски. Теж у Франції, і теж пов’язана з театром. Започаткувала її нібито модельєрка Коко Шанель. Якось вона поспішала на прем’єру вистави. За кілька хвилин до виходу полум’я з газової колонки обпалило їй волосся з правого боку. Коко ножицями зрізала волосся зліва, підрівняла справа. І з’явилася в театрі з короткою зачіскою. Незабаром й інші жінки подалися до перукарень, аби зробити такі стрижки. Щоправда, на це наважилися найсміливіші й екстравагантні. Бо каре ще протягом десятиліття у світському товаристві вважали несмаком і дикістю.

Після того, як 23-річна Коллін Мур знялася з каре у фільмі ”Гаряча молодість”, мода на коротку стрижку, як пошесть, почала ширитися серед американок. 1923 рік (фото з сайту www.seraphicpress.com)
Після того, як 23-річна Коллін Мур знялася з каре у фільмі ”Гаряча молодість”, мода на коротку стрижку, як пошесть, почала ширитися серед американок. 1923 рік (фото з сайту www.seraphicpress.com)
— Ваша жінка зганьбила вас і родину, якщо осмілилася зістригти волосся, — у 1920-х наставляли чоловіків під час проповідей деякі американські священики. — Не дозволяйте їй переступати поріг дому.

У Європі з новою модою найбільше боролася консервативна Англія. Королева заборонила жінкам з’являтися на світських прийомах зі стрижкою каре. А якщо вже дами на це зважилися, то мали обов’язково сховати коротке волосся під капелюшком.

Усе змінила Перша світова. Чимало жінок працювало в госпіталях, на заводах. Часу на догляд за довгим волоссям вони не мали. Тому із суто практичних міркувань його зрізали. А потім дійшло: коротка стрижка — це не лише зручно, а й гарно.

Війна взагалі змінила жінок. У довгих сукнях, пишних спідницях і корсетах за жодну роботу не візьмешся. Від них відмовилися, а потім повертатися не захотіли. Настали мирні часи, та жінки продовжують опановувати чоловічі професії, починають боротися за рівні права у суспільстві. У гардеробі з’являються штани, комбінезони, піджаки. Пишні форми намагаються приховати. Відтепер еталон краси — жінка з майже пласкими грудьми. Короткі зачіски набувають неймовірної популярності. З’являється дедалі більше їх варіацій. Вони стають символом ”жіночої революції”.

Акторка Єва Лавальєр (ліворуч фото з сайту www.theatre-des-varietes.fr) і модельєрка Коко Шанель(фото із сайту www.stylishkidsinriot.com): котрась із цих француженок 1909-го вперше показалася на людях із каре
Акторка Єва Лавальєр (ліворуч фото з сайту www.theatre-des-varietes.fr) і модельєрка Коко Шанель(фото із сайту www.stylishkidsinriot.com): котрась із цих француженок 1909-го вперше показалася на людях із каре
”Довге волосся — одне з тих численних кайданів, які жінкам нарешті вдалося скинути”, — писала 1927-го оперна співачка Мері ґарден у статті ”Навіщо я підстриглася” в американському журналі ”Пектораль Рев’ю”. Та вже в наступному номері з’явився матеріал легенди німого кіно Мері Пікфорд під назвою ”Чому я не зістригла волосся”. Нове віяння моди вона порівнює з вірусом. ”Часом сниться, що хтось обрізає моє чудове волосся. Я бачу, як воно падає на підлогу, і прокидаюся від жаху”, — писала акторка. Дискусії між тими, хто був за каре і проти нього, точилися у пресі не один рік. Галас стих лише всередині 1930-х.

— Люба, ну змилуйся, не роби цього. У тебе буде така колюча потилиця, що я навіть торкнутися не зможу, — відмовляв свою подружку від короткої зачіски один із персонажів роману Джона Ґолсуорсі ”Срібна ложка” (1921).

— Це неминуче, любий, — відповіла та.
Share/Bookmark