12 грудня 2019 р., четвер
 
 
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
www.harmony.com.ua
Новини Статті Соціоніка Крамниця Мотиватори Мольфар Українська традиція

Михайло Булгаков

Share/Bookmark
15 травня 2006 року, виповнилося 115 років від народження Михайла Булгакова, який народився в Києві і де пройшло його дитинство та юність. Він палко і щиро любив Київ все своє життя. “Немає гарнішого міста на світі, ніж Київ”, - казав Булгаков в своєму оповіданні “Я вбив” вустами доктора Яшвина, в якому легко вгадати автора.

Михайло Булгаков 4 лютого 1930 р.
Михайло Булгаков 4 лютого 1930 р.
Михайло Булгаков народився в сім’ї викладача Київської Духовної Академії Опанаса Івановича Булгакова в Києві, на Воздвиженській вулиці, 28 – в будинку священника Матвія Бутовського і за два тижні був ним охрещений по православному обряду в Хрестовоздвиженській церкві (на Подолі). Ім’я ж отримав Михаїл – на честь заступника і охоронця Києва архангела Михаїла.

В 1909 році він закінчив Першу Олександрівську гімназію і цього ж року став студентом медичного факультету Київського университету. В 1908 р. Михайло Булгаков познайомився з саратовською гімназисткою Тетяною Миколаївною Лаппа, що приїхала в Київ на канікули, з якою в 1915 р. і одружився.

В 1915 році, в розпал першої світової війни Булгаков виявляє бажання служити військовим лікарем в морському відомстві, але за станом здоров’я не отримує дозвіл на несення військової служби. Натомість починає працювати лікарем в Київському військовому шпиталі на Печерську з дозволу самого ректора університета.

В 1916 році Булгаков успішно складає випускні іспити в університеті і починає працювати лікарем у прифронтових шпиталях Кам’янець-Подільського і Чернівців. Він зараховується лікарем “резерву Московського військово-санітарного управління” і поступає у роспорядження смоленського губернатора з метою роботи в земствах. З осені 1916 р. Булгаков працює лікарем Нікольської земської лікарні Сичівського уїзду Смоленської губернії, а з вересня 1917 – у Вяземській міській земській лікарні завідуючим інфекційним та венеричним відділенням.

В кінці лютого 1918 року повертається з жінкою у Київ і оселяється в батьківському домі, що на знаменитому Андріївському узвозі, 13 (кв. 2), де зараз знаходиться музей Михайла Булгакова. 14 грудня 1918 року в Київ увійшли війська Української Директорії на чолі з С.В. Петлюрою, і Булгаков в складі офіцерської дружини безуспішно намагався захистити уряд гетьмана П.П. Скоропадського.

На початку лютого 1919 року Булгаков мобілізувався як військовий лікар в армію Української Народної Республіки, а при відступі українських військ з Києва успішно дезертирував. В кінці серпня цього ж року він, імовірно, був мобілізований в Червону Армію як військовий лікар і разом з нею залишив Київ.

14-16 жовтня 1919 р. разом з частинами Червоної Армії він повернувся в Київ і в ході боїв на вулицях міста перейшов на бік Збройних сил Півдня Росії (або потрапляє до них у полон). Тоді в третьому Терському козацькому полку Булгаков почав працювати військовим лікарем і в його складі прибуває на Північний Кавказ, де брав участь в поході на Чечен-аул і Шалі-аул проти повсталих чеченців.

26 листопада 1919 року в газеті "Грозний" виходить перша публікація Булгакова – фельєтон "Грядущие перспективы", а в січні 1920 р. в "Кавказской газете" (Владикавказ) виходить фельєтон “В кафе”, потім публікується "Дань восхищения" (вірогідно, це оповідання "Юнкер").

З весни 1920 р. Булгаков працює завідуючим літературним відділом підвідділу мистецтв Владикавказького ревкому, потім завідуючим театральним відділом цього ж підвідділу, читає лекції перед виставами оперної і драматичної трупи місцевого Російського театру, пише п’єсу "Самооборона" (гумореска на одну дію), прем’єра якої відбулася 4 червня 1920 року на сцені Першого Радянського театру Владикавказа.

21 жовтня 1920 р. на ній відбулася прем’єра п’єси "Братья Турбины (Пробил час)", а вже 28 жовтня Комісія з обстеження діяльності підвідділу мистецтв різко критикує діяльність цієї установи і Булгакова виганяють з роботи. Але він продовжує писати – працює над комедією "Глиняные женихи (Вероломный папаша)", за 10 днів створює п’єсу "Парижские коммунары", працює над романом на основі свого раннього нарису "Недуг".

Восени 1921 р. Булгаков приїхав в Москву і працював секретарем Літературного відділу, завідувачем хронікою тижневика "Торгово-промышленный вестник", репортером газети "Рабочий". В лютому 1922 р. в газеті "Правда” з’являється його репортаж "Эмигрантская портняжная фабрика" – перший булгаковський твір, що вийшов в московській пресі. Потім він пише для газети “Гудок”, співпрацює з берлінською "Накануне", а саме, в її літературному додатку, публікується в журналі "Рупор".

Восени 1922 р. Булгаков бере участь в засіданнях літературного гуртка "Зеленая лампа", де читає свої оповідання, а пізніше - глави роману "Белая гвардия", повісті та п’єси. В січні 1923 р. виходить публікація другої частини "Записок на манжетах" в московському журналі "Россия", продовжується робота над першою частиною романа "Белая гвардия" (робоча назва - "Желтый прапор").

20 квітня 1923 р. Булгаков вступив у Всеросійський Союз письменників, а в кінці літа закінчив повість "Дьяволиада", яку подав до альманаху "Недра". В січні 1924 р. на вечорі, що був влаштований видавцями "Накануне" в центрі обслуговування іноземців він познайомився з Любов’ю Білозерською, яка нещодавно повернулася з-за кордону і яка цього ж року стане його другою дружиною.

На початку жовтня 1924 р. Булгаков закінчив повість "Роковые яйца" і запропонував її до видавництва "Недра". В журналі "Красный перец" він публікує оповідання "Три вида свинства", а в журналі "Смехач" - оповідання "Обмен веществ" і "Записная книжка". Протягом тієї осені він разом з Білозерською пише незакінчену комедію з “французького життя” "Белая глина", що скоріше за все повторює сюжет його владикавказької п’єси "Глиняные женихи".

В журналі "Россия" за 1925 р. виходить перша, а потім друга частина булгаковського роману "Белая гвардия". В січні 1925 р. Булкаков починає писати повість "Собачье сердце", яка вже наступного року мала б інсценізуватися у МХАТі, але так і не інсценізувалася у зв’язку із забороною повісті. 1926 року керівники Художнього театру дали згоду на початок репетицій "Белой гвардии", а студія ім. Вахтангова уклала з Булгаковим договір на комедію "Зойкина квартира". З Московським Камерним театром Булгаков уклав угоду на п’єсу "Багровый остров".

7 травня 1926 р. в кімнаті Булгакова відбувся обшук – було вилучено машинописні примірники повісті "Собачье сердце", а також рукописи щоденника, після чого письменник поїхав в Ленінград. Там виступав на літературно-художньому вечорі з читанням фельєтону "Похождения Чичикова" і познайомився з Михайлом Зощенко, Євгеном Замятіним та Анною Ахматовою, з якими потім заприятелював. В Ленінграді Булгаков також провів переговори з театрами щодо постановок його вже написаних і нових п’єс.

5 жовтня 1926 р. відбулася премьера п’єси "Белая гвардия" під назвою "Дни Турбиных" у МХАТі, а 28 жовтня - премьера "Зойкиной квартиры" в Театрі ім. Вахтангова. На початку 1928 р. Булгаков працює над п’єсою “Бег”, репетиції якої почалися у МХАТі та в ленінградському Большому драмтеатрі вже того ж року. Але в 1929 р. забороняють “Бег”, знімають п’єсу "Зойкина квартира" в Театрі ім. Вахтангова і "Дни Турбиных"у МХАТі.

В травні 1929 р. письменник запропонував у видавництво "Недра" главу "Мания фурибунда" з роману "Копыто инженера" (майбутнього "Майстра и Маргарити"), що була підписана псевдонімом "К. Тугай", але її не публікують. В червні відбулася остання вистава "Багрового острова" в Московському Камерному театрі.

Тоді Булгаков написав Сталіну, Калініну, Горькому листи-заяви з проханням дозволити йому виїхати з СРСР, оскільки на батьківщині йому не вдається заробити на існування. В січні 1930 р. він пише братові в Париж про своє тяжке матеріальне становище. Але продовжує працювати далі – презентує літературно-репертуарному комітету МХАТа свою нову п’єсу "Кабала святош" про Мольєра, а в березні отримує заборону на неї від Главреперткому.

18 квітня 1930 р. Булгакову телефонував Сталін і в розмові було вирішено, що драматург звернеться з проханням зарахувати його режиссером-ассистентом у МХАТ. Там він працює над інсценуванням гоголівських “Мертвих душ”, але художня рада МХАТа не приймає його першу редакцію. Він продовжує свою роботу над “Мертвими душами” і починає писати п’єсу “Адам и Ева".

Тоді, в кінці грудня 1930 р. – на початку січня 1931 р., в підмосковному будинку відпочинку Булгаков зустрівся с Оленою Сергіївною Шиловською, яка потім стане його третьою дружиною.

В 1931 році Булгаков працює над своєю п’єсою "Кабала святош", переіменовує її на ”Мольєр”, отримує від Главреперткому дозвіл і укладає угоди на її постановку з Большим драматичним театром і МХАТом. Однак, через півроку дирекція Большого драматичного театру відхиляє "Мольєра" і розриває договір з драматургом. Але в цьому ж, 1932 році, в МХАТі поновлюється постановка його п’єси “ Дни Турбиных", Булгаков також працює над книгою про Мольєра.

1932 рік став для Булгакова переломним в особистому житті: 3 жовтня він розлучається з Любов’ю Білозерською, а 4 жовтня реєструє шлюб з Оленою Шиловською, яка бере його прізвище. Булгаков також поновлює роботу над майбутнім “Майстром і Маргаритою”, над яким працює всю зиму 1932-33 рр.

В 1934 р. Булгаков укладає договір на постановку його п’єси "Блаженство" з Московським Театром сатири і пише заяву з органи влади з проханням дозволити йому двомісячну закордонну поїздку, на що отримує відмову. Не припиняє писати роман "Мастер и Маргарита", починає працювати над кіносценаріями ("Мертві душі", «Ревізор”) і новою п’єсою "Олександр Пушкін".

4 березня 1936 р. в газетах оголошується конкурс на шкільний підручник з історії СРСР і Булгаков вирішує взяти в ньому участь. В 1938 році Булгаков завершує останню рукописну редакцію роману "Мастер и Маргарита". Цього ж року в нього різко погіршується зір – перша ознака нефросклерозу і тоді він диктує дружині останні виправлення до свого славетного роману. 13 лютого 1940 р. Булгаков востаннє диктує поправки до тексту “Майстра і Маргарити”, а 10 березня вмирає.

Після смерті Булгакова його “головна книга” – роман “Майстер і Маргарита” – вперше побачила світ в 1966-67 рр.. Вона була опублікована в двох номерах журналу “Москва” (в №11 за 1967 рік і №1 за 1967 рік). Але зразу ж після опублікування роману пішли чутки, що він в журналі поданий неповністю, до того ж за журнальним не послідувало книжкового видання, як тоді практикувалося. В тому ж 1967 році Самвидав почав розповсюдження машинописного тексту “Купюры из «Мастера и Маргариты”, підготовленого Оленою Сергіївною Булгаковою. А в 1973 році московське видавництво “Художественная литература” видало обмеженим накладом великий том прози Булгакова, що включав повний текст “Майстра і Маргарити”.

При написанні статті було використано матеріали Булгаковської енциклопедії
Share/Bookmark