«Заради України!»

Кожен з політичних лідерів та керівників держави грає свою окрему гру і при цьому щоразу лицемірно промовляє: «Я роблю це заради України!». Так казав Олександр Мороз, мотивуючи свій вихід з «помаранчевої» коаліції, так казали «регіонали» Кушнарьов, Янукович та інші їхні соратники, так каже Президент Ющенко…

Але гадаю, що та «Україна», заради якої кожен з них «робить усе», обмежується однією людиною – ним самим.

Ймовірно, що найгірші наслідки такого егоцентризму українських політиків ми побачимо не зараз, а за кілька років. Коли можуть справдитися нахабні заяви Володимира Жириновського про те, що «Україна повинна розділитися і стати округом Росії"…

Загалом сьогодні навіть не думки про «повернення бандитів до влади» крають серце. Найболючіше було чути, як персони «нон-грата» в Україні, російські громадяни Затулін і Жириновський, зі злорадною втіхою вітають Верховну Раду з початком «конструктивної роботи», та одіозний Віктор Медведчук, виринувши із забуття, ніби знущаючись, шле привітання перевертню Морозу прямо з Лазурового узбережжя.

І все це – після півтора року зусиль, надій і розчарувань, після героїчних вчинків простих українців, після їх мужнього терпіння до хибних дій влади… Після такого захоплення Україною усім демократичним світом…

І я не знаю, що зараз може зробити українська влада, українські політики, щоб не справдився «жириновський» сценарій щодо нашої країни. Бо я не вірю, що хтось з них робить щось заради нас, «маленьких» українців.